Дороті Сеєрс була переконана, що на етапі заучування фактів (граматика) учневі не обов'язково розуміти все, що запам'ятовується: “Зміст матеріалу має другорядну важливість, але все, що корисно розмістити в пам'яті, потрібно завчити в цей період, і не важливо, чи розуміють вони це зараз чи ні.” Сеєрс вважала, що діти отримають багато радості та задоволення в самому запам'ятовуванні матеріалу, який їм поки не доступний для розуміння, і вважала великою помилкою сучасної освіти припускати, що кожен факт, дата, закон природи або зведення термінів, що запам'ятовуються дітьми у цьому віці, вимагає раціонального пояснення у момент заучування. Вона вважала, що наповнення "банку" пам'яті дітей, які люблять запам'ятовувати, але ще не вміють аналізувати, - це найкраща розробка та підготовка їх мозку до того, щоб будувати логічні зв'язки між фактами, обговорювати їх, приймати той чи інший бік у дискусії, а потім віртуозно переконувати інших у істинності своїх суджень.

А ось Шарлотта Мейсон, навпаки, вважала життєво важливим розуміння навчальних матеріалів, а також ідей, на яких вони засновані: “Але ми, вірячи, що нормальна дитина має силу розуму, яка дає їй можливість взаємодіяти з усіма потрібними знаннями, надаємо повну та щедру програму навчання, дбаючи лише про те, щоб усі ці знання були життєво важливими, тобто щоб факти не подавалися дитині у відриві від ідей, що їх наповнюють.”

Як примирити ці дві конфліктуючі ідеології?
Наша відповідь – наповнювати "ковчег пам'яті" фактами в інтегрованому контексті!